• Гурт: Black Maloka
• Відео: Hipsteria
• Жанр: indie rock
• Місто: Київ

Київський гурт Black Maloka презентує відео-лайв на пісню “Hipsteria”

Це перший з треків, які вийдуть на наступному студійному альбомі команди з робочою назвою “The Advantages of Insomnia” (“Переваги безсоння”) у 2017-му. Еклектична, похмуро-експресивна композиція довжиною понад 7 хвилин поєднує в собі елементи гаражного року, фанку і психоделічної музики кінця 60-х. Запис було здійснено на базі репетиційної студії арт-простору “Пейнтхауз” у приміщенні Київського будинку художника. Над концепцією відео, декораціями та візуальними ефектами працювали самі музиканти.

Серж (вокаліст і лідер Black Maloka):

Мотив пісні з’явився давно, задовго до появи проекту Black Maloka як такого. Всі ці роки нав’язлива мелодія з голови пролежала на жорсткому диску у вигляді інструментального демо з умовною назвою “Hysteria” (“Істерія”). Не вистачало лише тексту. Хотілося гострої, жорсткої, актуальної лірики в якій був би і сарказм, і біль, і істерика, але потрібні слова прийшли лише після того як на одній з репетицій хтось з хлопців перекрутив назву пісні як “Hipsteria”, маючи на увазі відому кожній сучасній людині постмодерністську квазі-субкультуру – хіпстерів.

“Hipsteria” – це гімн нашого часу. Крик відчаю людини, яка втомилась шукати світло в кінці тунелю.

Lost my faith in everything

Can’t take it anymore

Ми живемо у дивний, можливо вирішальний для людства як біологічного виду, історичний період – період крайнощів, популізму і байдужості. На нашій планеті примудряються співіснувати доведена до абсурду “мімімішність” і культура пасивного споживання з одного боку, а з іншого – війни та жорстокість, яка не снилась навіть інквізиторам, схвалена на державному рівні ксенофобія і офіційний геноцид цілих народів.

Come on, butcher, slice me up

Let everybody see

Нарешті, головне питання, яке задає собі герой цієї історії

Should I hold the flag

Or should I gladly surrender?

І логічна з точки зору сьогоднішнього хіпстера – байдужої і неконфліктної людини-оболонки, яка дбає лише про власну зону комфорту, оточуючи себе віртуальними друзями, ерзац-стосунками і аксесуарами – відповідь на нього:

It’s not that I don’t see the difference

It’s just that I don’t care